Барадулін Рыгор
"ПАМЯЦІ АРКАДЗЯ КУЛЯШОВА"
ПЕСНЯ ЛІСТАНОСЦА
Даспявае маліна
У зялёным садку;
Ходзіць красна дзяўчына
Ды адна па цяньку.
Весялейшых гулянак
Ўсё чакае даўно...
Заўтра ў саменькі ранак
Пастучуся ў акно.
Павітацца з смуглянкай
Смелых слоў не знайду;
Ліст аддам, бразну клямкай,
За вароты пайду.
Вось прыходжу другі раз,
Ліст нясмела нясу;
Усміхаешся шчыра,
Заплятаеш касу.
Трэцім разам чакала
Ціхіх крокаў маіх;
За каліткай дагнала,
Цалавала пры ўсіх.
Ёсць за садам дарога –
Не адна ходзіш ты,
А з хлапцом, ад якога
Я прыносіў лісты.
LAIŠKANEŠIO DAINA
Baigia sirpti avietė
Patroby raudona;
O mergaitė pavietėj
Vaikštinėja viena.
Uliavonių linksmųjų
Nesulaukia – skaisti...
Jai langan iš tikrųjų
Pasibelsiu anksti.
Bet ar rasiu, neaišku,
Tuos meilius žodelius...
Gal, padavęs jai laišką,
Dilinsiu pro vartelius?
Vėl su laišku kinkuoju
Antrąkart jos kieman —
Pina kasą, šukuoja,
Nusišypso ji man.
Trečiąkart lūkuriavo,
Kai ateisiu ašai;
Prie vartelių pagavo,
Pabučiavo viešai.
Pakelėj — už sodelio,
Ne viena tu — matau –
Susilaukei bernelio –
Tai jo laiškus nešiojau
Visą laiką aš tau.
ВОБЛАКА
Уткнуўшы ў бераг вудзільно,
Я вуджу раніцою.
А воблака? Плыве яно
І небам і вадою.
Нарэшце клюнула разок –
І рыбка немалая! –
З пяром гусіным паплавок
Пад воблака нырае.
Стаіў дыханне. Цішыня...
Убок рукой умелай
Я падсякаю галаўня,
Цягну з хмарынкі белай.
Вада ў кругах,
Вада ў кругах,
І неба ў ёй не тое...
А воблака? Яно ў руках
Трапечацца жывое.
DEBESIS
Ibudęs meškerę tvirlai,
Iš ryto meškerioju.
O debesis? — Danguj aukštai
Ir vandeny — po kojų.
Galop užkibo. Pakirsta
Nebemaža žuvytė! —
Plūdė, iš plunksnos padirbta,
Po debesiu nuslydo.
Užgniaužiau kvapų. Kaip tyku.
Aš meškerę pakėliau,
Salatį traukiu iš bangų
Ir baltą debesėlį.
Paėjo ratilais banga,
Dangus joje ištirpo...
O debesis? Jisai staiga
Kaip gyvas rankoj virpa.